Tisza News


Про консультацію з міністерством освіти та науки


15-02-2018. «Представники угорської меншини заявили, що не братимуть участі в консультаціях, запланованих на 14 лютого 2018 р, про мову освіти в закладах загальної середньої освіти проекту Закону України «Про загальну середню освіту», – заявивла міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час засідання уряду в середу.

«Представники угорської меншини заявили, що не братимуть участі в консультаціях, запланованих на 14 лютого 2018 р, про мову освіти в закладах загальної середньої освіти проекту Закону України «Про загальну середню освіту», – заявивла міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час засідання уряду в середу.
Як вона зазначила, зустріч з представниками угорської громади слугувало б інструментом виходу із кризи, пов'язаною з мовною нормою Закону України «Про освіту»: «Ми консультувалися з угорською спільнотою, були зустрічі в Берегові, Ужгороді та Києві. Наступний ключовий раунд повинен був відбутися 14 лютого.»
Насправді чому-же не відбулась зустріч? Ми попросили комментар у голови Демократичної спілки угорців України Ласлов Зубанич.

Минулого тижня на засіданні заступників Міністрів закордонних справ України та Угорщини в місті Ужгород, було домовлено, що лідери угорської громади Закарпаття розпочнуть переговори, щодо застосування норм передбачених Законом України «Про освіту», прийнятим Верховною Радою України у вересні, з міністром освіти і науки України Л.Гриневич.
У ході підготовки даних переговорів нами було отримано лист за підписом заступника міністра освіти і науки України Павла Хобзея в якому запрошують Демократичну спілку угорців України делегувати спеціалістів для проведення консультацій в Міністерстві освіти і науки України, яке відбудеться 14 лютого, з представниками корінних народів, національних меншин України щодо статті про мову освіти в закладах загальної середньої освіти проекту закону України «Про загальну середню освіту» (проект статті додається).
Як випливає із вищевикладеного, на порядку денному засідання стояло не розгляд вже прийнятої статті 7 Закону України «Про освіту», або рекомендації Венеціанської комісії, а розгляд ще офіційно «не існуючої», норми однієї статті - проекту закону України «Про загальну середню освіту», яку міністерство освіти і науки України десь весною планує винести на розгляд Верховної Ради України.
Витяг статті із проекту закону України «Про загальну середню освіту», який надіслало міністерством регулює навчання на мові національних меншин в Україні наступним чином:

ПРОЕКТ
Стаття . Мова освіти в закладах загальної середньої освіти
1. Мовою освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти є державна мова.
Кожен, хто здобуває освіту в закладі загальної середньої освіти в Україні, вивчає у цьому закладі державну мову відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти, які мають передбачати вільне володіння державною мовою всіма випускниками закладів загальної середньої освіти.
2. Кожному здобувачеві загальної середньої освіти гарантується і забезпечується право на здобуття повної загальної середньої освіти державною мовою в державних, комунальних і корпоративних закладах освіти.
3. Особам, що належать до корінних народів або національних меншин України, гарантується право вивчати мову відповідного корінного народу або національної меншини в комунальних і корпоративних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.
4. Особи, які належать до корінних народів України, мають право здобувати повну загальну середню освіту в комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідного корінного народу поряд з державною мовою.
5. Особи, які належать до національних меншин України, мають право здобувати початкову освіту в комунальному чи корпоративному закладі освіти мовою відповідної національної меншини поряд з державною мовою.
6. Особи, які реалізують права, передбачені частинами 4 та 5 цієї статті, здобувають у комунальних та корпоративних закладах освіти відповідно до вимог державних стандартів початкову освіту державною мовою в обсязі не менше 10 відсотків річного обсягу навчального часу з поступовим збільшенням такого обсягу до 20 відсотків.
7. Особи, які належать до національних меншин, мови яких є офіційними мовами Європейського Союзу, та реалізують право на навчання мовами відповідних національних меншин, здобувають в комунальних та корпоративних закладах освіти відповідно до вимог державних стандартів:
базову середню освіту державною мовою в обсязі не менше 20 відсотків річного обсягу навчального часу у 5 класі з щорічним збільшенням такого обсягу (не менше 40 відсотків у 9 класі);
профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 60 відсотків річного обсягу навчального часу.
Особи, які належать до інших національних меншин, здобувають у комунальних та корпоративних закладах освіти відповідно до вимог державних стандартів базову та профільну середню освіту державною мовою в обсязі не менше 80 відсотків річного обсягу навчального часу.
Перелік навчальних предметів, що вивчаються державною мовою і мовою національної меншини, визначається освітньою програмою закладу освіти згідно з вимогами відповідних державних стандартів середньої освіти та з урахуванням особливостей мовного середовища.
8. Право на навчання мовою корінного народу чи національної меншини України реалізується шляхом відкриття окремих класів з навчанням відповідною мовою поряд із державною мовою і не поширюється на класи з навчанням українською мовою.
Клас з навчанням, поряд з державною, мовою корінного народу чи національної меншини України, відкривається відповідно до вимог цього Закону за наявності достатньої кількості заяв про мову навчання від здобувачів загальної середньої освіти (або їх батьків), які належать до відповідного корінного народу чи національної меншини.
9. Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.
10. Освітні програми закладів загальної середньої освіти можуть передбачати викладання одного чи декількох предметів поряд з державною мовою англійською чи іншою офіційною мовою Європейського Союзу.
11. Приватні заклади освіти, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти за кошти фізичних та/або юридичних осіб, мають право вільного вибору мови освітнього процесу (крім тих закладів, що отримують публічні кошти) та зобов’язані забезпечити оволодіння здобувачами освіти державною мовою відповідно до вимог державних стандартів загальної середньої освіти.
12. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів загальної середньої освіти, в яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.


В листі направленої до Міністерства освіти та науки України Демократична спілка угорців України висловлювала своє задоволення тим, що нарешті, у відповідності до вимог чинного законодавства, міжнародно-правових зобов’язань та Висновку Венеціанської комісії МОН України заявляє про початок очних консультацій з представниками національних меншин щодо статті про мову освіти в закладах загальної середньої освіти проекту закону України « Про загальну середню освіту».
Але в той же час ДСУУ вважає за потрібне зауважити, що один робочий день (лист запрошення з текстом проекту статті нами одержано електронною поштою об 11-00 годин 09.02.2018 р.) для детального аналізу наданих законопроектних пропозицій і підготовки належно обґрунтованих, узгоджених фахівцями та активом Спілки зауважень та пропозицій є недостатньою. А також, зазначали що для того щоб забезпечити належне представництво на таких важливих заходах представників (керівників, фахівців, активістів) нашої Спілки, які всі без винятку здійснюють свої функції на громадських засадах, слід заздалегідь узгодити з нами час і місце їх проведення.
Щодо самого запропонованого проекту нормативного тексту статті «Мова освіти в закладах середньої освіти», вимушені констатувати, що нажаль всі ті зауваження, які нами вже були висловлені раніше, до різних варіантів проектів, так і до набутого чинності статті 7 Закону України «Про освіту», залишаються актуальними і до щойно запропонованих пропозицій, зокрема, що таке регулювання:
- позбавила громадян права вільного вибору мови навчання;
- скасувала конституційну гарантію одержання освіти рідною мовою на всіх рівнях освітньої системи, адже у подальшому освітній процес цими мовами здійснюватиметься тільки в комунальних закладах освіти і тільки на рівні дошкільної та початкової освіти, і на цих рівнях тільки поряд з державною мовою;
- ліквідувала інституційні основи для одержання освіти рідною мовою, оскільки у подальшому право на освіту рідною мовою (тільки на рівні дошкільної і початкової освіти) реалізується не в закладах, в яких викладання здійснюється відповідною мовою меншини, а лише у створених відповідно до законодавства окремих класах;
- позбавила засновників (власників) приватних навчальних закладів визначати мову навчання в своїх закладах.
Крім вищенаведеного, відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про освіту» та запропонованими положеннями «нової мовної статті» припиняються зобов’язання держави: щодо встановлення нормативів формування малокомплектних навчальних закладів для підтримки не чисельних мовних груп; щодо забезпечення вивчення в усіх загальних середніх навчальних закладах однієї з регіональних мов або мов меншин; щодо надання за бажанням особи тестів для зовнішнього оцінювання якості освіти у перекладі на відповідну регіональну мову або мову меншини; щодо забезпечення підготовки педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням регіональними мовами або мовами меншин тощо.
Запропонована для обговорення на консультаціях редакція статті про мову освіти в закладах загальної середньої освіти свідчить про абсолютне нехтування авторами міжнародних зобов’язань України взятих на себе при приєднання до Рамкової конвенції про захист національних меншин та Європейської хартії регіональних мов та мов меншин Ради Європи, а також Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (статті 26-28); Конвенції ООН по права дитини (статті 2, 17, 30); Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (абзац е) частини 2 статті 4). Цей текст свідчить також про небажання імплементації положень Висновку Венеціанської комісії, зокрема щодо: неприпустимість дискримінації за мовною ознакою (пункти 45-48 та 106-115); неприпустимості звуження існуючих прав (пункти 88-95); виконання зобов’язань, щодо сприяння збереженню самобутності меншин шляхом забезпечення непереривності освіти їх мовами та закладів освіти, що складають частину їх культурної спадщини (пункти 97-105).
Доволі дивним видається результат єдиної спроби імплементації положення «венеціанського документу» щодо звільнення приватних закладів освіти від мовних обмежень, обумовлюючи це забороною одержання такими закладами «публічних коштів» та зобов’язанням «забезпечити оволодіння здобувачами освіти державною мовою відповідно до вимог державних стандартів загальної середньої освіти». Дивним, тому, що для законодавства України поняття «публічні кошти» є невідомою, так само як і така форма власності як «корпоративна», «корпоративні заклади», та навряд чи цим законом слід їх запроваджувати. А також тому, що наведене зобов’язання приписується тільки закладам, які надаватимуть освітні послуги мовами меншин.
Наведене вище і ще багато інших зауважень, які можуть бути сформульовані при детальному фаховому, як юридичному так і педагогічному аналізу запропонованого проекту нормативного тексту дають підстави для твердження про те, що даний текст не може бути предметом консультацій.
На нашу думку предметом першого туру започаткованих консультацій повинен стати пропозиція п. 125 Венеціанської комісії, відповідно до якої вирішувати цю проблему слід внесенням поправки до статті 7, замінивши це положення більш збалансованим та більш чітко сформульованим.

Прес-служба ДСУУ

2018.02.15.



 Останні у рубриці »

 Схожі »

 Останні »